рамантіка в абібасі

уміють гопніки любить
а ви що думали? теж люди…
коханю гопнік радий буде
кохання вміє захопить

він вийде зранку на роботу
вдягне фірмовий абібас
на гроші розведе шкОлоту
поп'є улюблений півас

коли лохам він вибиває зуби
в думках тримає за руку малу
і каже їй:«Тєбя одну я лиш люблю!»
в той час, як вивертає руки

йде на базар
купляє пиво й ананаси
й букет дешевий
все це в моднім абібасі
додому до малої йде
вона його чекає у дверях
цілує у брудну щітину
знімає кєпку з голови його
цілує в губи
і язиком проводить:
«чи всі на місці зуби?»
від неї пахне туалетною водою
яку він їй подарував
і пахне сильно
щоб було не чути
немите тіло
митись впадло
й води гарячої нема
до того ж фірма
серйозна у води
звичайно, абібас

попили пиво, з'їли ананаси
настав час головних забав
собі самі могли б ви уявити
як гопнік «чарівну» малу їбав
звичайно, не знімає абібаса
бо то ж фірма! ніхто б не зняв
кричить на всю халупу басом
і на малій усе порвав
в пориві насолоди і бажання
поблизу голої стіни
лиш трохи приспустив штани
він здійснив акт під назвою кохання

вона вхопилася за курту
й порвала ненароком абібас
він заволав:«Блядюга, курва!»
і зразу в морду половинці другій дав
і ще раз
ще раз
вибив зуби
зламав, де груди, по ребру
малу відпиздивши промовив:
«А нєхуй трогать адідас!»
Її обличчя, що стікало кров'ю
відповіло:«Піздуй, тебя я відєть нє хачю!»
а він їй:«Я тєбя люблю!
Вєдь нахуя купіл я ананаси,
а виганіш — патом уб'ю»
вона пробачила
не з страху
не із безкрайньої любові…
у всьому винні кляті ананаси
і злоєбучий абібас
Така рамантіка
Такі у них закони
рамантіка — це абібас



Як свинячий грип врятував життя
Проза Може зараз це публікувати не дуже актуально, але це писалося, коли грип лише набирав оберти в україні.

Осінній вечір. ”Який він прекрасний!” – подумав Вася вийшовши із будинку. Так. Вечір був те що треба. Сонце вже сховалося за небокрай і надворі настала темрява. Околиці Львова готувалися до нічного сну. Але Вася зовсім не хотів спати. В нього повинна бути чудова ніч. Він йшов до своєї дівчини Оксани. Вася швидко переставляв ноги. Він прямував до свого кохання. Таке враження, що Вася от от відірветься від землі і полетить на крилах, які дало йому кохання. Але він не злетів, бо у нього не було крил.
Ось вони зустрілись. В тому місці і в той час, як Вася з Оксаною і планували. Обійми та поцілунки були їхніми супутниками ввесь вечір. Непомітно підкралась ніч. В пориві почуттів Вася з Оксаною не помітили, що світло у вікнах почало гаснути. Вони повільною ходою обійшли вже два картала, їм було зовсім не холодно у цю прохолодну осінню ніч. Їх гріло кохання, або теплий одяг який вони одягнули в себе вдома. Вони проходили вуличку за вуличкою. І ось в малесенькому провулку стояли три постаті. ”Гопніки” – подумав Василь. І нахилившись до Оксани він сказав, щоб там йшла додому і його не чекала і, що він сам розбереться з цими трьома. Оксана йому повірила. І пішла кудись. Можливо додому. Можливо на дискотеку. Можливо ще до якогось парубка. Але це для нас не важливо.
Так от.
Проходить Вася мимо тих трьох. І чує вслід:
— Ей пацанчік! Іді сюда. Разгавор єсть.
Вася не поспішаючи підійшов до них. І здригнувся з переляку. Перед ним стояло три свині в медичних масках.
— Хто ви? – переляканим голосом запитав Вася.
— Ти что слєпой? Ми трі свіньї. Знакомся. Ніф-Ніф, Наф-Наф, і я Нуф-Нуф.
— А я Вася…- зовсім тремтячим голосом відповів Вася.
— Ти єврей?
— Ні
— Можєт ти циган?
— Та наче ні.
— Тогда тєбє повєзло.
— Чому?
— Нє будєш абкашлян в ”бабьєм яру”. Рєбята дєржитє єво!
Дві здоровенні свині схопили Васю під руки і зняли штани. ”Всьо кінець моїй незайманій попі” – подумав Василь. Але насправді сталось не те що гадалось. Він відчув що йому роблять ін’єкцію. Спочатку дупа боліла, але потім він відчув легке сп’яніння, ніби від склянки абсенту. Перед його очима з’явився ведмідь. ”Забєрі єво Іван Сєргєєвіч” – сказав Нуф-Нуф ведмедю. Іван Сергєєвіч щось буркнув і почав наближатись до Василя.
В цей час на небі пролетів літак. В ньому були пасажири. І така цицьката стюардеса була на борту цього літака. Я б її… Але мова далі піде не про це.
Вася відчув удар по голові важким металевим предметом. Але то була кирпичина. Із бетону. Вася впав. Його на плечі взяв ведмідь і поніс в невідомому напрямку.

Через енну кількість годин, чи хвилин Вася оклигав. Це був якийсь підвал в якому протікали труби і під стелею була одна лампочка, яка освітлювала ці хороми. Під боком у Василя хтось хропів. А за стіною був чутний чийсь стогін.
Вася подивився хто у нього під боком хропе. Це був вовк. Вовк відчувши, що хтось сидить поруч із ним, прокинувся.
— Що ти тут робиш хлопче? – заговорив українською мовою вовк, який кілька секунд тому хропів під боком у Васі.
— Мене сюди приніс ведмідь за наказом Нуф-Нуфа.
— От сучі поросята. Чого я їх не з’їв в тій казці? Нуф-Нуф сука нафтовий магнат тепер! А я сиджу в одному підвалі з ведмедем який сидить на унітазі і постійно сере, тим чебурашкою американським і з тобою.
Справді за стінкою сидів Іван Сєргєєвіч на унітазі і видав дикий стогін, а в углу сидів і плакав тихо Міккі Маус.
— Чого нас тут тримають? – запитав Вася у вовка.
— Тут тримають ворогів народу.
— Якого?
— Як якого? Звісно совєтского.
— Та Радянського Союзу вже 18 років як не існує.
— Ти це скажи тим трьом комунякам. Особисто мене тримають тут через те що я зжер бабусю з ”Червоної шапочки ”. Кажуть, що та бабця була комуністкою. А от цю чебурашку звинувачують у шпигунстві. А тебе за що тут тримають?
— Хтозна. Я наче комуністок не їв. І наче не єврей і не циган. А що вони нам вкололи?
— Вірус…
— Який.
— H1N1. Свинячий грип іншими словами. Вони ставлять на нас досліди. Якщо ми помремо, то вони підуть по всій Україні заражувати людей. Кажуть що вони ставлять досліди в різних частинах світу. Спочатку за це поплатились капіталісти. А тепер прийшла черга ”прєдатєлєй комунізму”.
— Тепер мені зрозуміло чому вони були в масках. Щоб самим не заразитись.
— Ой… щось мені зле… — вовк сильно почав кашляти. А потім впав і більше не встав.
Вовк помер. Міккі Маус ще голосніше заплакав. Іван Сєргєєвіч, ще сильніше застогнав. Вася втратив свідомість.

Очуняв Вася в себе вдома. Біля нього було троє друзів, які чимось нагадували ті самі три постаті на вулиці нічного Львова.
— Вася просипайся. Тєбє пора іті к своєй Оксанє. Ну как тєбє травка панравілась? – звертався до Васі найбільший з хлопців.
— Та ну вас на х*й. Ідіть звідси, щоб я вас більше не бачив!
— Вот такоє нам ”спасібо”? Ти єщьо нє пробовал калотса. Ето круче чєм куріть.
— Ідіть звідси. – продовжував кричати Вася.
Все-таки хлопці пішли. Вася лишився на одинці. Обдумавши все добре він вирішив більше ніколи не пробувати наркотики.
От так от свинячий грип врятував людське життя.

кто автор?

незаметил, просто нашел в инете. Можешь набрать название, найдешь.